Зима на срібні кольори
Так щира так багата,
Що вже з грудневої пори,
Не легко вийти з хати.
Завалить снігом білий світ,
Так запорошить землю,
Що аж від страху нявка кіт,
Та дивиться на стелю.
Ялинки вбралися в хутро,
Щось там шепочуть тихо,
«Давно такого не було» -
Скрипить до дуба липа.
А вітер дме, що не проси
Формуються замети,
На брак натхнення, в ці часи,
Не скаржаться поети.
Все сріблом сяє навкруги,
Великий ліс і ганок,
Такі зимові кольори,
Такий зимовий ранок.