Слобожанский
Всем женщинам, которых война сделала несчастными посвящаю.
Цвіте калина за вікном біля оселі,
Така вродлива та тендітна є вона,
Але самісінька сама, як дах без стелі,
Але самісінька сама, як дах без стелі,
Але самісінька сама, як дах без стелі,
Немає пари їй, стоїть собі сама.
А навкруги цвітуть гаї, шумлять діброви,
Неначе в казці весняні проходять дні,
Але здається все мені, що до Покрови,
Але здається все мені, що до Покрови,
Але здається все мені, що до Покрови,
Не прийде радість до жіночої краси.
Мине весна, за нею літо безпорадне,
Пройдуть в самотності осінні місяці,
Але мелодія душі до щастя прагне,
Але мелодія душі до щастя прагне,
Але мелодія душі до щастя прагне,
Як прагне осінь до зимових холодів.
Цвіте калина за вікном, роки минають,
Гілля квітуче мов долоні підійма,
А пісня ллється як вода, слова лунають,
А пісня ллється як вода, слова лунають,
А пісня ллється як вода, слова лунають,
Але стоїть вона в самотності. Одна.
Цвіте калина за вікном біля оселі,
Війною лютою знівечене життя,
Тому стоїть вона сама, як дах без стелі,
Суцвіттям білим робить кращим майбуття.
специально для Евы=